Корпоративну культуру створюють історії, які розповідає ваша команда
Термін «корпоративна культура» вживають де треба й не треба, так, наче її можна створити штучно: тут корпоратив, там настільний футбол. Але насправді корпоративна культура непідвладна менеджеру. Вона природним чином витворюється з історій, які розповідає ваша команда.
Історії про себе, які команда згадує й переповідає іншим, слугують постійним нагадуванням усім про те, чому вони тут і що робить їх особливими; вони укріплюють основу, на якій тримається справа й загальні прагнення, що об’єднують людей.
Історії навчають і структурують плин часу. Без історій минуле — це щось невиразне, про що ніколи не згадують чітко й не перевіряють. Але завдяки історіям минуле стає ґрунтом, на який ви можете спиратися. Історії вказують напрям новим співробітникам і передають знання з вуст у вуста. Навіть у довгі періоди непевності та відсутності чіткої мети здорова корпоративна культура, побудована на історіях, додає контексту й згуртовує всіх, щоби разом подолати тяжкі часи.
Коли компанія зростає, її корпоративна культура стає менш залежною від щоденних історій і тримається на залишках того, що трапилося напочатку. Оповідки про «старі часи» мають величезний вплив на корпоративну культуру, тому що вони відображають основні цінності та принципи, які започаткували те, що є зараз. Більше ніж десять років у Behance ми переповідали одне одному легенди сивої давнини — наприклад, про мою зустріч зі співзасновником Матіасом на Площі Єдності одного вечора, про те, як ми заощаджували гроші, щоб найняти Дейва, нашого першого інженера, — купуючи найдешевші джинси та снідаючи самими салатами цілий рік. Ці малі й, здавалося б, незначущі історії сплітаються в мереживо нашої корпоративної культури.
Через ці історії та сформовані завдяки їм традиції ми передаємо наші ключові цінності — вірність, особливість і наполегливість. Наприклад, члени команди завжди робили ставки на те, скільки часу треба, щоб досягти чергової віхи у виконанні завдання. Я пам’ятаю, як пообіцяв команді: попри те, що все життя я був вегетаріанцем, з’їм м’яса, якщо ми колись досягнемо показника мільйон користувачів. У 2007 році я думав, що мені нічого боятися, — ми мали двісті тисяч користувачів Behance. А потім, через якихось дві чи три святкові вечері, мені довелося виконати свою обіцянку перед усією командою (я ніколи раніше не їв курятину, але непогано впорався).
Культура, яка формується на таких історіях, завжди унікальна. Весь цей дивакуватий досвід — ось що насправді відрізняє одну команду від іншої. Озираючись назад, я тепер можу зрозуміти, на‑ скільки наша корпоративна культура допомогла нам розвинути колективне «шосте чуття», що сприяє ухваленню рішень. Коли з’являється можливість нового партнерства чи якась ідея, саме відчуття, чи вона «в стилі Behance», чи ні, допомагає нам визначитися.
Бен Томпсон, автор Stratechery, однієї з моїх улюблених праць із аналізу технологій, наголошує на важливості переповідання таких моментів:
«Культура — це не те, що породжує успіх, це радше його наслідок. Усі компанії починаються з підтримки цінностей, що їх поділяють засновники. Але поки не доведено, що ці цінності правильні й ведуть до успіху, вони можуть змінюватися й обговорюватися. Якщо вони таки приводять до сталого успіху — тоді ці цінності й принципи переходять зі сфери свідомого до несвідомого. Саме це перетворення дозволяє компаніям отримати той «таємний інгредієнт», який живить їхні успіхи навіть коли вони зростають. Засновник більше не мусить накидати свої принципи й цінності десятьом тисячам співробітників: кожна людина, що працює в компанії, сама буде діяти згідно з ними, ухвалюючи рішення, значущі чи рутинні».
Хоча я вважаю, що корпоративну культуру творить увесь перший склад команди, а не лише засновники, і що коли хтось впливає на культуру, то це наслідок їхньої особистості, а не посади, — Бен має рацію. Із часом, навіть якщо самі історії забуваються, цінності, принципи та нюанси корпоративної культури колективно підтримують усі члени команди.
Не варто недооцінювати важливість історій. У щоденній круговерті, коли робочі завдання затягують, дуже легко проігнорувати, втратити чи навіть зруйнувати момент, який творить історію. Behance отримала життя й душу, коли особистості всіх працівників виявлялися у скрутні моменти та хвилини слави між повсякденними операціями. Якщо це може бути показником сили корпоративної культури — більшість працівників наших ранніх команд продовжують працювати разом у офісі Adobe в Нью‑Йорку, хоча минуло вже понад десять років. У нашому мінливому світі стартапів такі терміни — велика рідкість.
Ви маєте бути присутніми в такі моменти й брати в них участь, особливо напочатку. Ви маєте згадувати їх, коли це буде доречно. А ще — дайте волю іншим, дозвольте особистостям у складі команди створювати свої власні історії. Кожна команда має кількох «хранителів традицій», яким найкраще вдається запам’ятовувати чудові історії й переповідати їх. Хранителі традицій бережуть у собі сюжети цих історій. Їхню унікальну здатність підсилювати корпоративну культуру слід відзначати й заохочувати.
Започатковуючи проект чи збираючи команду, поставтеся до історій серйозно і станьте їхнім персонажем — навіть якщо для цього доведеться порушити двадцятирічну традицію вегетаріанства. Історії — це те, що творите ви самі, тож, кажучи поетично, лупайте скалу щоденного досвіду в пошуках коштовних рис вашої команди, моментів, які справді мають значення. Культура — це природний феномен, вона самозароджується, її просто треба плекати, поширювати й радіти їй. Історії ранніх днів закладають підмурки вашої корпоративної культури назавжди.
Уривок із книги Скотта Белскі «Плутанина посередині» (Київ: Видавництво ArtHuss, 2020)
Дізнатися вартість тиражу в друкарні huss
___________________________
- Приклади готової поліграфії — у портфоліо друкарні
- Корисна інформація про маркетинг, дизайн та поліграфію — у блозі друкарні huss